Як і зараз, у «доцифрову» еру звукозапису для штампування платівок використовувалася магнітна стрічка (плівка) з оригіналом релізу. Це є основою. Вона називалася (і зараз називається) майстер-стрічка. Отже, з магнітофона звуковий сигнал переходив на професійний спеціалізований прилад, який мав голку, яка нарізала борозенки на м'якому, восковому диску (його і зараз так називають, незважаючи на те, що вже давно використовуються більш високоякісні, удосконалені аналоги). Він багато в чому нагадував програвач.
Далі вхід йшли складні гальванопластичні процедури, що включали різні хімічні та фізичні виробничі процеси. І все це було необхідно для того, щоб з м'якого диска створити твердий металевий зліпок. А восковий відбиток, як правило, при цьому героїчно вмирав, приносячи себе в жертву майбутньому тиражу блискучих вінілових побратимів.
Отже, металева матриця готова. Вона виходила повністю інверсною. З цієї матриці цілком можна почати друкувати тираж нового альбому, але технологи минулого робили по-іншому…
З інверсної матриці, що вийшов, вироблявся ще один, найважливіший залізний і вже ні краплі не інверсний зліпок. Так народжувалася на світ її Величність Материнська Матриця. На базі цієї основної залізної плити виробляли велику кількість точних копій даної матриці, і розсилали їх цехами заводу, іншими заводами і країнам. З цих точних копій робили тираж вінілових дисків.
Епоха вінілового ренесансу почалася після досить тривалого періоду застою у виробництві платівок. У 80-ті роки минулого століття почалося повальне закриття вінілових заводів у Японії - одних із провідних світових лідерів виробництва вінілових платівок. Приблизно до середини 90-х таких підприємств майже не залишилося ні в Сполучених Штатах Америки, ні в Європі. Настала туга тиша. Ринок із прагненням почала завойовувати нежива цифра…
Але буквально років 10 тому заводи почали відновлюватися. Це стало сюрпризом для багатьох. Чудовим сюрпризом. І зараз на ринку присутнє багато фірмового, ліцензійного нового вінілу - свіженького, красивого та якісного новоробства.
Вініловий новодєл має цілу низку відмінностей від олдскульних пластинок.
Почнемо з переваг:
- у «доцифрові» часи велика кількість вінілових дисків вироблялося з вторинної сировини, оскільки часто заводам доводилося вписуватися в жорсткі рамки бюджету, виділеного виробництва тиражу. Наприклад, радянський Держзамовлення іншого й не передбачав. А нині використовується лише найкраща та хімічно чиста виробнича маса (до речі, про конкретний склад, сировину та добавки для створення сучасних вінілових пластинок ми докладно розповідали у статті «Виготовлення вінілових пластинок: з чого їх виробляють насправді?»);
- нові платівки - це важкий і масивний вініл, отже, якісніший, ніж його легкі аналоги;
- більшість сучасних тиражів зовсім невеликі, тобто з однієї материнської матриці нарізається обмежена кількість копій.
Пару слів про недоліки нового вінілу:
- головний мінус, власне, всього один - незрозуміле і часто сумнівне походження майстер-стрічки, що використовується для виробництва, але з нього випливають і інші проблеми.
- Важливо знати, що виступає як джерело звуку у процесі нарізки нового вінілу. Їм може бути стародавня майстер-стрічка, що непогано збереглася, оцифрована відповідно до суворих правил і регламенту технологічного процесу сучасності, або компакт-диск.
Досвідчений аудіофіл може дізнатися про вид та специфіку мастерингу, лише зіставивши рік видання та виробника. Супер-професіонал (таких мало) зрозуміє все, почувши реліз. Скажімо, колекціонування новоробства – це пригоди в рамках тотального хаосу. Чистої правди вам ніхто не скаже, а самотужки зрозуміти витрати якості, все-таки, дуже складно. А іноді й не хочеться зовсім, щоб не розчаровуватись.
Щоб не мучитися у здогадах, варто запам'ятати одну аксіому: найкраще – це лише першопрес, а решта – непогане, хороше, іноді дуже хороше, але вже не найкраще. І тут саме собою виникає найбільше, мабуть, чесне питання: чи потрібен володарю звичайної, не першокласної і далеко не брендової і не супер-потужної аудіотехніки (а таких вініломанів більшість) неймовірно дорога платівка з першопресу?
